Реклама Google — средство выживания форумов :)
Фрагмент разговора в поезде между белорусским инженером и челночницей с западной Украины в поезде Санкт-Петербург – Киев из так далёкого 2006 года.
Женщина, которой несколько за сорок пять, глядя на проплывающий за окном ухоженный белорусский пейзаж нарушает нетипичное для поезда молчание, изрекает.
- Бідні, ох бідні ці білоруси. Шкода їх. А у нас зараз так добре, так добре.
Мужчина напротив удивлённо подняв брови вступает в разговор.
- Простите, но я вот белорус. Что не так? Мы не шикуем конечно, но всё необходимое и даже больше есть, квартира, дача, машина. Работа хорошая.
После слов про работа лицо женщины расцветает снисходительной улыбкой.
- Робота гарна? І ким працюєш?
- Инженером на заводе, - прямо отвечает мужчина.
- Інженером – почти подпрыгнув на месте, вскрикнула женщина, - Так мій теж при совєтах на заводі інженером ішачив, а я вчителькою в школі. І що ми мали? Копійки. Ото тільки що двокімнатну квартиру від заводу і дали.
А зараз він на ринку торгує взуттям а я за товаром їжджу. Вже іномарку в хорошому стані купили, і доні на квартиру копимо.
- Но не всё же деньгами измеряется, - пытается возразить инженер, - мне моя работа нравится…
- Нравиться! - перебивает его украинка, - Та хай казяться ті заводи зі школами разом! Гарна та робота, де грошей більше. Та й про дітей треба думать. Ось що твої роблять?
- Мой на четвёртом курсе института, учится хорошо. Закончит, ко мне на завод пойдёт.
- Отож, батько на заводі світу білого не бачив і син туди ж. А я свою доньку навіть і не мучила навчанням. Навіщо? Тільки час втрачати. Чи потрібні нам з чоловіком наші інститути на ринку? Вона у мене в Італію на роботу влаштувалася. Платять добре і робота не важка, хатня. А нещодавно їй господар якого вона працює машину подарував, за хорошу роботу. Дівці лише двадцять а вже на ногах стоїть, не то що твій студент на шиї у батьків.
Последние слова явно поставили белоруса в замешательство.
- Но, - он с трудом пытался подобрать слова чтобы не обидеть собеседницу, - Такие подарки как машина просто так…
Но старался он зря.
- Тю, - пренебрежительно фыркнула женщина, - Та якби мені за це дiло хоча б «запорожця» дали, чоловік би сам батогом погнав.
Пишите текст ссылки тутКатынский расстрел (польск. zbrodnia katyńska — «катынское преступление») — массовые убийства польских граждан (в основном пленных офицеров польской армии), осуществлённые весной 1940 года сотрудниками НКВД СССР. Как свидетельствуют опубликованные в 1992 году документы, расстрелы производились по решению «тройки» НКВД СССР в соответствии с постановлением Политбюро ЦК ВКП(б) от 5 марта 1940 года[1][2][3]. Согласно обнародованным архивным документам, всего было расстреляно 21 857 человек[4].
Миллиарды украинцев умерщвлены москалями.
За підсумками судової справи за фактом Голодомору було встановлено, що кількість людських втрат від Голодомору 1932–1933 років становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Втрати українців в частині ненароджених, що за даними слідства СБУ становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб судом не встановлювалися.