Реклама Google — средство выживания форумов :)
Немецким командиром батальона был назначен обер-лейтенант А. Герцлер, а офицером связи — обер-лейтенант Т. Оберлендер; украинским командиром — сотник Роман Шухевич (Чупрынка),
Руководил группой вначале Ивась Вонсуль, затем — Мирослав Кальба. Куратором батальона от руководства ОУН был Микола Лебедь. По его поручению был составлен список курсантов, претендовавших по уровню подготовки на подстаршинские и старшинские должности. Все они были отправлены в Германию для продолжения обучения. Батальон состоял из 330 человек и был разделен на 4 сотни. С украинской стороны командиром фактически считался сотник Роман Шухевич.
У липні - першій половині серпня 1941 р. у Львові Українська міліція, яку очолював член проводу ОУН І.Равлик, виступила в обороні місцевих євреїв та поляків. Іван Равлик ще у квітні 1941 р. увійшов до складу "спеціальної сімки" розвідки ОУН, добре знав ситуацію у Галичині [156].
Івана Равлика разом з родиною розстріляли німці, міліцію розпустили.
Про дії української міліції свідчать спогади Б.Казанівського, М.Петрашека, В.Макаріва. За кілька днів були організовані охорона, а згодом і переховування євреїв - колишніх старшин з Української Галицької Армії. Перепроваджено у підпільні схованки єврейських лікарів, фахівців. Про одного з них стоматолога Я.Наса, який відмовився рятуватися, бо вважав за необхідне бути зі своїм народом, згадує Я.Дашкевич [157].
У вереснісерпні 1941 р. почалася розбудова мережі ОУН в українській поліції. Цим займався Іван Климів (псевдо Легенда). Серед інших завдань: організація допомоги євреям і недопущення участі поліцаїв у протиєврейських акціях. Б.Казанівський згадував: "Одного разу я був у товаристві заступника комісара другого комісаріату поліції хорунжого А.М., ми обговорювали діяльність сітки ОУН серед української поліції. А.М. поставив питання Климіву, що робити, щоб німці не використовували української поліції до протижидівських акцій.
Українська поліція, - почав Климів, - мусить найменше виявляти себе в таких акціях. Ми не маємо жодного інтересу в тому, щоб нищити жидів, бо після жидів прийде на чергу українське населення. Ми заопікувалися кількома жидами старшинами з УГА, лікарями й іншими фахівцями, які хотіли ділити долю з нашим рухом у підпіллі, але їх небагато.
Даю доручення, що у протижидівській акції не сміє взяти участь ні один член ОУН. В цій справі вкоротці отримаєте інструкцію на письмі" [158].
Провідники ОУН у Львові збиралися вийти на контакт з комендантом допомогової поліції майором Пітулаєм, який мав зв'язок з польським підпіллям.
Про технічну групу інформації і пропаганди, до якої залучили кількох євреїв, які обслуговували друкарню в бункері, друкували підпільну літературу, свідчать спогади кількох осіб: Б.Казанівського, М.Петрашека, В.Макаріва.
Збереглася пам'ять про організацію, що надавала євреям фальшиві документи. Це була цілком легальна гуртівня для торгівлі будівельними матеріалами - "Галіціан Ферра". Містилася вона на розі вулиць Вірменської і Гродзінських у Львові. Її власниками були члени ОУН А.Маланяк, В.Величко, Я.Бернардин. Останній мав зв'язки з міською управою. До гуртівні приходили люди, називали пароль, віддавали фотографії для оформлення документів. Часто фотографії приносив адвокат Візінгер, якого вважали євреєм, хоч мав "арійські" документи [159].
Про виготовлення ОУН документів для євреїв свідчать і донесення німецької служби безпеки СД: "Сьогодні точно встановлено, що рух Бандери забезпечує фальшивими паспортами не тільки своїх членів, а й також євреїв" [160].
Через торговий та комунальний відділи міської управи у Львові, їхніх працівників В.Богачевського, О.Терлецького і Я.Бернардина налагодили збір коштів для організації допомоги євреям. Збирали гроші, цінності, щоб допомогти єврейський громаді сплатити контрибуцію 20 млн. рублів у кінці липня 1941 р. [161].
У допомозі брали участь і члени українських кооперативних організацій, відновлених у липні 1941 р., які або очолювалися представниками ОУН, або контролювалися ними.
Через члена ОУН (псевдо Федько) за вказівками І.Климіва була організована допомогова група для євреївмузикантів, художників, освітлювачів, акторів в Оперному театрі. Їй допомагав директор театру Володимир Блавацький. Активними членами були художник Василь Федоришин, професор музики Ю.Криж, працівник літературномистецького журналу "Наші дні" Ю.Косач [162].
Одним з перехованих (під прізвищем Грузденко) був художник зі Східної України, Семен Грузберг [163].
156. С.МудрикМечник. Шляхами підпілля революційної ОУН. - Львів. 1997; Л.Ребет. Світла і тіні ОУН. - Мюнхен. 1964; Я.Стецько. 30 червня 1941 року.// Українська суспільна політична думка у ХХ ст. Т. 3.
157. Донесення начальника поліції безпеки і СД 30.III. 1942.// В.Косик Україна і Німеччина в другій світової війні. - С. 557; Спогади Я.Дашкевича.
158. Б.Казанівський Шляхом Легенди. - С. 264.
159. Спогади М.Петрашека, В.Макаріва.
160. Рух Бандери. Звіт начальника поліції безпеки і СД. 30.III. 1942 // Косик Україна і Німеччина у другій світовій війні. - С. 557.
161. К.Паньківський. Роки німецької окупації, 19411944. Друге видання. - НьюЙорк - Париж - Сідней - Торонто. 1983. - С. 48 51; Спогади М.Петрашека, О.Т.
162. Б.Казанівський Шляхом Легенди, - С. 262 263. Спогади О.Т., В.Макаріва, Л.К.
163. В.Гайдабура. Списки Мельпомени // От сердца к сердцу. - 1997 - март.
Викладач школи української поліції у Львові (псевдо Олек) отримував гроші і вказівки про потрібні документи від В.Лобая - кур'єра проводу ОУН. З фальшивими документами він легально їздив до Берліну, Відня. В.Макарів передав Олеку від Лобая бланки з написом "Німецький інститут для іноземців при Берлінському університеті", з вказівкою "то для жидів, яких потрібно вивезти до Румунії". Прізвище В.Лобая В.Макарів дізнався вже після його арешту пізньої осени 1942 р. [164]. Факт діяльності В.Лобая, як кур'єра ОУН, його арешт підтверджується донесенням начальника німецької поліції Львова [165].
Звичайно, факти зі спогадів окремих осіб вимагають перевірки. Ніякими документами безпосередньо їх не можна підтвердити, бо скоріше всього документів не було. Опосередковано реальність цих фактів засвідчують німецькі донесення.
Збереглися судові справи німецького суду для місцевого населення, де оскаржені звинувачують українських поліцаїв в тому, що вони знали про переховування євреїв і не арештовували, не доносили про них (детальніше у наступному розділі).
22 травня 1942 р. начальник поліції безпеки і СД доносив у Берлін: "Фінансування руху Бандери йде у великій мірі з Галичини. Встановлено, що серед тих, хто вносить кошти, є і євреї, часто їх змушують давати гроші" [166].
У вереснілистопаді 1942 р. німці завдали страшного удару по ОУН. В Галичині почалися арешти. Були заарештовані І.Климів, В.Лобай, багато інших [167].
Про зв'язки грекокатолицької церкви й ОУН опосередковано може свідчити й факт арешту монахастудита Йозефа Петерса, німця за походженням. Він був заарештований 11 грудня 1942 р. Як писалося у німецькому донесенні, Петерс "здійснював ворожу діяльність разом з українськими колами і не доносив згідно зі своїм обов'язком про існування антинімецької організації (група Бандери)". Після арешту Петерса в резиденції Св.Юра, монастирях були проведені повальні обшуки. Шукали схованки євреїв [167а].
Є факти, які свідчать, що організована допомога євреям не припинялася і у 1942 43 рр., коли посилюються репресії окупантів проти українців та поляків.
164. Спогади В.Макаріва.
165. Донесення начальника поліції безпеки і СД. 27.ХI.1942 р. // В.Косик Україна і Німеччина у другій світовій війні. - С. 561562.
166. Спогади В.Макаріва.
167. Рух опору Бандери на Україні. Уривки із донесень з окупованих районів сходу. // Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. - С. 563.
167а. Рух опору Бандери на Україні. Уривки із донесень з окупованих районів сходу. // Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. - С. 599.